Постанова ВГСУ від 09.07.2014 року у справі №56/239

Друк

Пошук

199

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 56/239 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук"на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014за скаргоюСпільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук"на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі№ 56/239 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до1. Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВЕТА"простягнення заборгованостіза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: Ільїн О.П., дов. від 07.05.2014 б/н

відповідача-2: Ільїн О.П., дов. від 07.05.2014 б/н

ВДВС: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" звернулося до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 56/239 (наказ про солідарне стягнення, боржник за наказом ТОВ "МТД "Інтертехнодрук", загальна сума стягнення 5027795,35 грн., за постановою від 17.12.2013 у ВП № 41257376 залишок боргу становить 433889,85 грн.), у якій просить скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2013 (ВП № 41257376).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 56/239 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Літвінова М.Є., Куркотова Є.Б.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., Буравльова С.І., Шапрана В.В.), у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 56/239, прийняти нову постанову, якою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 41257376) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. від 12.12.2013 за наказом Господарського суду міста Києва № 56/239 про стягнення з ТОВ "МТД "Інтертехнодрук" залишку боргу в сумі 433889,85 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 56/239 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВЕТА" про стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки.

31.08.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 було видано відповідні накази.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 та від 28.08.2013 було частково визнано накази від 31.08.2012 у справі № 56/239 такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 було роз'яснено рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 56/239.

17.12.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 41257376 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 56/239 (наказ про солідарне стягнення, боржник за наказом - СУНП ТОВ "МТД "Інтертехнодрук", загальна сума стягнення 5027795,35 грн., залишок боргу становить 433889,85 грн.), пунктом 2 якої боржнику надано 7-ми денний строк з моменту відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання рішення суду, тобто в строк до 24.12.2013 (включно).

Обґрунтовуючи підстави скасування вказаної постанови, скаржник посилається на порушення державним виконавцем вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строків надіслання оскаржуваної постанови, що позбавило його можливості виконати вимоги постанови у встановлений строк, та, як наслідок, спричинило наявність підстав розпочати примусове стягнення за наказом, а також стягнути з боржника виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Крім того, скаржник вказує на порушення його прав у зв'язку з направленням йому державним виконавцем оскаржуваної постанови не в повному обсязі, а лише першої її сторінки.

Відмовляючи у задоволенні скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанову від 17.12.2013 про відкриття виконавчого провадження винесено державним виконавцем з дотриманням вимог ст.ст. 18, 19, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження"; оскаржувану постанову боржник отримав 30.01.2014, однак не виконав її в добровільному порядку як протягом семи днів від часу отримання, так і на час розгляду скарги; скаржником не доведено, що оскаржувана постанова направлена йому державним виконавцем не у повному обсязі; в матеріалах справи відсутні докази вчинення державним виконавцем виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 в межах виконавчого провадження №41257376. Судами також зазначено, що у випадку несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, законом передбачено право боржника звернутися до державного виконавця з заявою про відкладення виконавчих дій, а також передбачено право державного виконавця відкласти виконавчі дії з цих же підстав із власної ініціативи.

За таких обставин, суди, керуючись ст.ст. 1, 25, 31, 35 Закону України "Про виконавче провадження" дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як передбачено частинами 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Місцевий господарський суд встановив, що постанова від 17.12.2013 про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем з дотриманням вимог ст.ст. 18, 19, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", боржнику надано 7-ми денний строк з моменту відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання рішення суду, тобто в строк до 24.12.2013 (включно), однак оскаржувана постанова отримана боржником лише 30.01.2014.

Згідно із ч. 1. ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як передбачено п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Матеріали справи не містять доказів і судами попередніх інстанцій не встановлено, що державним виконавцем винесено постанову про стягнення зі скаржника виконавчого збору та розпочато проведення ним будь-яких виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду.

Скаржником не наведено жодних обставин, що свідчили б про порушення державним виконавцем вимог Закону при винесенні постанови від 12.12.2013 про відкриття виконавчого провадження № 41257376, натомість доводи скаржника зводяться до можливого у майбутньому порушення його прав у зв'язку із несвоєчасним направленням оскаржуваної постанови.

Проте, відповідно до статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Доказів звернення скаржника із відповідною заявою до державного виконавця та відмови державного виконавця від відкладення виконавчих дій матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів погоджується із правомірним висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Андрійко Є.Л. про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2013 (ВП № 41257376), який відповідає встановленим фактичним обставинам справи та вищенаведеним нормам законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 56/239 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир